Контрабандист працює з пристрасті, з покликання — писав свого часу Ф. М. Достоєвський. Герой повісті петербурзького письменника Андрія Неклюдова «Я — контрабандист» — молодий учений — опинився в цьому нелегальному промислі зовсім не через покликання, а через життєві обставини, з відчаю. Ніколи раніше він би не припустив, що опиниться раптом в екзотичній Південній Кореї з шаленими (за його мірками) грошима в кишенях і, як бивалий комерсант, закуповуватиме й ховатиме від митниці у трюмах судна величезні обсяги контрабандних товарів. Ніколи б він не припустив, що опиниться на межі катастрофи, що йому та його спільникам реально загрожуватиме кримінальне покарання…
Автор досліджує болісне й сумне явище нашого часу — як боротьба за виживання, погоня за здобиччю викривлюють особистість, ведуть людину до професійної деградації. Повість написана яскраво, соковито, у ній багато гумористичних епізодів. Але після прочитання останньої сторінки згадується знаменитий пушкінський зітх: боже, як сумна наша Росія!