Імператора Клавдія за життя (та й після смерті) вважали ідіотом. Причому природним ідіотом, чистим, як Швейк.
Навіть до влади він прийшов чистісіньким непорозумінням — після вбивства Калігули легіонери вихопили його десь, волаючи, та волочили, незважаючи на його відчайдушний спротив: «Імператором будеш. Не можеш — навчимо, не хочеш — змусимо».
Однак отой «ідіот» уміг багато. Отже, він правив Римом 13 років. За цей час:
Завершив завоювання Британії, продовжував політику романізації й поступового надання громадянських прав підкореному населенню, збудував новий водопровід (aqua Claudia з добовим об’ємом води 191,2 тис. кубометрів, довжиною 59 км і вартістю 55,5 млн сестерціїв), порт Портус, здійснив осушення Фуцинського озера (через підземний канал).
І забезпечив країні 13 спокійних років — між Калігулою і Нероном.
У своїй дилогії Роберт Грейвз розповідає історію життя Клавдія. У першій частині — розумної людини, яка змушена удавати ідіота, щоб вижити. У другій — мирного історика, який випадково опинився римським імператором. Варто відзначити дуже прискіпливу роботу з джерелами.
Роберт Грейвз (1895–1985) — найбільший англійський прозаїк і ліричний поет, знавець античності, чия творчість популярна в усьому світі.
Відомий роман «Я, Клавдій», у якому розповідається про римського імператора Клавдія та його попередників. Автор із великим майстерством відтворив події одного з найдраматичніших періодів римської історії (I ст. до н. е. — I ст. н. е.).