Я говорю. Дезертир сну

«Дезертир сну» — це найповніший збірник віршів і текстів пісень лідера «Нічних снайперів» Діани Арбеніної. Про неї ми звикли говорити як про музиканта, але сьогодні Арбеніна — це не лише музика, а й поезія.

Вона живе нею, мучиться нею, в ній купається. Так народилася книга «Дезертир сну», куди, окрім віршів і текстів пісень, увійшли її живописні роботи й трохи прози.

Практично від самого заснування «Нічних снайперів» Діана Арбеніна придумала розділяти власну творчість на «пісні» та «антипісні». Вона сама вирішує, до чого віднести той чи інший твір, але всі вони мають чітко виражений зв’язок із музикою — щонайменше в наявному темпоритмі.

Поезія Арбеніної дуже жіночна. Вона настільки чуттєва, наскільки стримана за формою. Адже тільки жінка через персоніфіковане любовне послання може розповісти про основи буття, паралельно пояснюючи кілька філософських проблем, відкриваючи нові закони й витончено ілюструючи старі. А стимулом може бути як «так», так і «ні», як присутність, так і відсутність — не сказане слово, не зустріч, не кохання.

Діана Арбеніна — музикантка, поетеса, лідерка гурту «Нічні снайпери». За її плечима — чотирнадцять років «снайперства» та понад десять альбомів. У 2004 році Діана стала лауреаткою молодіжної премії «Тріумф» за «досягнення в галузі літератури та мистецтва». До книги «Дезертир сну» увійшли вірші Арбеніної різних років, більшість із яких публікується вперше, тексти її пісень, а також живописні роботи.

За люб’язного дозволу видавництва АСТ спеціально для Etoday публікуємо уривок із книги «Дезертир сну»:

«…Вона сидить у кафе, базікає, сміється, п’є каву. Раптом швидкий погляд кудись убік. Зачепилася. Різке: „Лист!“ — секундне метушіння в пошуках паперу. І щось знайшли — то чи серветку, то чи зворотний бік меню. І розмова триває в тому ж темпі — ніхто не знижує голосів — життя їй не заважає. …Народилося. Перше запіночне читання, питання, яке не задане: „Ну як?!“. Не втратити цей аркуш. І пішли далі журчати в розмові. 15 хвилин і паралельні простори з різним перебігом часу: для всіх він іде своїм ходом, для неї ж застиг… Що відбувалося в ці 15 хвилин астралу, скільки років вона втратила або, навпаки, набула — нікому не відомо».