«Ні-ні, я ще трішечки поплачу», — запевняє автор, підхоплюючи інтонацію шекспірівського блазня з «Двох вельможних вельмож з Верони», але насправді на кожній сторінці він вигадує привід для посмішки.
Варто відкрити цю книжку — і ви одночасно і плакатимете, і реготатимете; саме таке рятівне зілля, здається, ви й шукали.
«Ні-ні, я ще трішечки поплачу», — каже блазень (слуга) Ланс у шекспірівській п’єсі «Два вельможні пани з Верони», а тоді береться розважати публіку байками про родину й кумедного собаку. Так само і тут: автор обіцяє трохи погорювати, але натомість перетворює все на захопливе й смішне видовище.
І якщо хтось сміятиметься крізь сльози — що ж, часи такі. Без сліз зараз ніяк.