Я дрався на По-2. «Нічні відьмаки»

Ця книга про справжніх чоловіків — льотчиків і штурманів відомого «кукурузника» По-2 (У-2). Для керування цим літаком не були потрібні особливі навички та здібності початкової льотної підготовки — усе ж це був не винищувач і не далекобомбардувальник. Але ті завдання, які доводилося виконувати екіпажу, вимагали величезної особистої мужності та повної віддачі. Як згадував один із ветеранів: «До У-2 ставилися з глузуванням, але експлуатували нас безжально». Екіпажі цих літаків виконували вильоти практично за будь-яких метеоумов, коли жоден інший рід авіації не міг відірватися від землі. Вони літали на бомбометання, денну й нічну розвідку, висадку та викидання розвідників, забезпечення оточених військ і партизанів, евакуацію поранених: виконували польоти на зв’язку та перевезення командного складу. Увесь цей спектр завдань ліг на плечі льотчиків і штурманів тихохідного біплана, який літав із надто малою за сучасними мірками швидкістю. Справитися з цим комплексом справ, що змінювали одне одного навіть протягом одного дня, могли тільки справжні професіонали — льотчики й штурмани, які робили свою, багато в чому незаслужено оминута увагою роботу.

Віддаючи шану мужності льотчиць 46-го гвардійського авіаційного полку, мусимо пам’ятати: під час війни було створено понад сотню полків нічних бомбардувальників, і серед них лише один був жіночим. Саме на плечі чоловіків — таких, як ці дванадцятеро, чиї спогади зібрані в цій книзі, — лягла основна тяжкість війни на маленькому літаку, який робив великі справи.