Я доженю вас на небесах

Письменник Радій Погодін упродовж життя пережив багато — умирав у блокадному Ленінграді, воював (відзначений орденами — двома орденами Слави та двома орденами Червоної Зірки), у боях дійшов до Берліна (його блокадні та воєнні враження лягли в основу автобіографічного роману «Я догоню вас на небесах», одного з найкращих творів нашої літератури про війну та блокаду Ленінграда). Після війни його зарахували до «ворогів народу» і відбув строк у таборі за сумнозвісною статтею КК… Ось такий був у нього «багатий» життєвий досвід. У літературу Погодін прийшов у 1950-х. Починав з книг для дітей: «Кирпичные острова», «Рассказы о веселых людях и хорошей погоде», «Трень-брень»… Пізніше, в 1970–1980-ті, у його творах, навіть у дитячих, усе частіше й усе виразніше звучить тема війни, і для письменника з його біографією це дуже зрозуміло — минуле повертається, уже в книгах. Але важливо: попри все пережите, книги Погодіна сповнені теплого світла й доброти. А ще він уміє добирати й розставляти слова так, що стається чудо — звичайне чудо, коли слова в книжці починають грати, світитися всіма барвами життя, відгукуючись у серці читача.

Крім роману «Я догоню вас на небесах», однієї з вершин творчості письменника, до цього справжнього тому повністю увійшов цикл напівреалістичних—напівфантастичних повістей і оповідань про Василия Єгорова, художника й солдата («Река»), а також інші найкращі зразки погодінської прози.

У серпні 2025 року відзначали сторіччя від дня народження майстра, і ця книга — наш даний пам’яті чудовому письменнику, художнику, людині.