Я – бронебійник. Винищувачі танків

Новий фронтовий бойовик від автора бестселерів «“Звіробої” проти “Тигрів”» та «Командир штрафної роти». Перший роман про одну з найнебезпечніших воїнських професій—винищувачів танків.

«Довгий ствол—коротке життя»—так говорили на фронті про розрахунки протитанкових гармат. А в бронебійників тривалість життя була ще меншою. Протитанкові рушниці систем Дегтярьова і Симонова масово з’явилися на передовій у найтяжчий період війни, наприкінці 1941 року, коли катастрофічні втрати артилерії змусили зробити ставку на це просте, дешеве озброєння. Але за кожну перемогу, за кожен знищений танк розрахунки ПТР платили великою кров’ю. Щоб підбити німецький панцер хоча б у борт, бронебійникам треба було підпустити його на 100–200 метрів, тоді як танкові екіпажі могли безкарно розстрілювати ПТР здалеку, з великих дистанцій. Шанси винищувачів танків зменшилися ще більше на другому році війни, коли гітлерівці різко посилили захист своєї бронетехніки—тепер протитанкові рушниці не брали німецьку броню навіть впритул, доводилося стріляти по гусеницях, бензобаках, оглядових приладах і навіть по стволах танкових гармат, а потім добивати пошкоджені панцери гранатами та пляшками із запальною сумішшю…

Ця книга—данина пам’яті смертникам Великої Вітчизняної війни, ціною власних життів виконували безжальний наказ: «Головне—вибити в німців танки!»