— Ма-ам! — старша донька смикає мене. — Папа не дає мені кишенькових. Скажи йому!
— Наука на майбутнє, — різко кидає чоловік. — Сказав, додому до десятої. Запізнилася? Покарана.
— А мені даси на екскурсію? — завзято усміхається йому молодша. — І на сувеніри.
— І мені, — близнючки підбігають, штовхаються й тягнуть руки. — І мені!
— Мамо, ну що ти застигла? — плаче ображена донька.
Я стискаю смартфон, невидячи дивлюся, як діти осаджують Богдана, а він поблажливо роздає купюри.
І в моїх вухах досі звучить чужий жіночий голос:
«Я вагітна від вашого чоловіка».