Я вагітна від вашого чоловіка

—Я не розумію, що сталося з Вадиком, але зараз він дуже відсторонився від мене й від нашої старшої дочки. Невисока рудоволоса незнайомка поклала руку на акуратний животик і усміхнулася мені на всі тридцять два.

Веснушкувате обличчя її стало якимось неприємно буденним.

—Він усе чекає, коли ваш син оформить дарчу на той будинок. Та, мабуть, уже й не дочекатися. Ви не могли б із ним поговорити? Сказати йому, що раз у вас усе давно скінчено, то йому треба відповідати за нашу дочку та майбутнього сина?

Від шоку в мене навіть у роті пересохло, а язик прилип до піднебіння. У нас усе скінчено? Вадим чекає, коли Льоня зробить дарчу? Але ж ми з ним офіційно одружені й розлучатися не збираємося.

Боже, що відбувається?

—А хто ви взагалі така? — видушила я з себе, уже прекрасно розуміючи, що відбувається.

—Я дружина вашого чоловіка, — упевнено відповіла руденька маячня. І додала: — Ми з ним повінчалися пару років тому. Вадик же пробивний, він зміг домовитися…