Я, бабуся, Іліко та Іларіон

У 1961 році вийшла друком книга молодого прозаїка Нодара Думбадзе «Я, бабуся, Іліко й Ілларіон». У Грузії успіх книги був гучний і всезагальний. Пригодами сільського хлопця Зуріко, який приїхав навчатися в Тбілісі, зачитувалися читачі всіх вікових груп.

Театр імені Коте Марджанішвілі екранізував повість одразу після її виходу. Пізніше популярність повісті вийшла за межі Грузії. У фільмі «Я, бабуся, Іліко й Ілларіон» найповніше проявився талант Тенгіза Абуладзе до поетичного й філософського узагальнення, що виростає з буденних, інколи комічних, інколи сумних, але завжди простих фактів життя. У фільмі розповідається про життя в грузинському селі. І охоплює воно доволі значний відрізок життя героїв: мирний час перед Великою Вітчизняною війною та воєнні роки. Перед нами проходять підлітковість і юність Зурікели. У фільмі немає жорсткої фабули, оповідь будується вільно, майже вся міська частина, яка є значною в повісті, тут зведена до простого позначення: Зурікела поїхав учитися в місто.

Основна мета режисера — показати, як під впливом життєвих подій, малих і великих, формується людина, її світогляд і характер. Багато що змінивши в сюжеті порівняно з повістю та відмовившисьши від багатьох драматичних ліній і поворотів, Абуладзе зумів зберегти в картині ліричну інтонацію, забарвлену м’яким гумором, — основну стилістичну особливість повісті Нодара Думбадзе — і вберегти зворушливі епізоди від нальоту сентиментальності, а драматичне підняти до трагічного напруження. У фільмі трагічне, епічне й комедійне поєднуються органічно. Через характерну рису побуту, яскраву й соковиту мову героїв Абуладзе глибоко розкрив національний характер свого народу. Дія, обмежена околицею гурійського села й лише ненадовго перенесена в Тбілісі, — всього кілька героїв: бабуся, у чиїй опіці Зуріко перебуває, той самий, який у титрах позначений займенником «Я» і від імені якого ведеться розповідь у фільмі; сусіди-старожили Іліко й Ілларіон, добровільно взяли на себе й радість, і відповідальність щодо виховання та формування Зурікели; його подружка Мері, односельці, шкільний учитель. Але водночас торкнутося глибинних пластів життя, яке до цього ніколи не з’являлося на екрані! Життя грузинського села, війна, що раптово обрушилася, воєнний час — були побачені по-новому, виросли в по-справжньому філософське узагальнення. Історія одного маленького села стала історією цілого народу. І це поєднувалося з переконливо точними характерами, повнокровним і тонким гумором.