— Тату, тату-батюшко, можна вас так називати? — дивиться вона мені в очі, стоячи навколішки переді мною, а я лише мовчки киваю у відповідь.
Звідки вона взялася?! Прости мене, Господи. М’яка, наче чарівна хмаринка — лише торкнись, і сам з нею злетиш на небеса. Очиська величезні, в них — цілий світ. Губки стиглі, алі, журавлинно-чорничні. Так і вгриз би. Щічки рум’яні. Як яблучка в нашому монастирському саду.
Ох, Господи, прости мене грішного! Та яке ж це спокушання святого Антонія таке на мою голову?! Від усіх сует і благ мирських утік… І від спокус…
Він — мільйонер під прикриттям, який ховається від папараці та секс-скандалу в сільській глухомані й старовинному монастирі у свого брата.
Вона — апетитна булочка, яку заслали в сільську школу від надокучливого кавалера. Що може бути спільного в цих двох? Таких різних і суперечливих?!