Змах чорного крила. Частина 1. Своєвільна наложниця

Стоячи на цвинтарі біля могили з іменем молодшого брата, я не могла змиритися з його втратою. Не могла повірити в те, що його більше немає. Серце плакало разом із постарілою за мить матір’ю, а надія й віра шепотіли, що все це — дурний сон. Такий самий, як ті, від яких він із дитинства прибігав ховатися до мене, такий самий жахливий маревний бред, як усе те, що відбувалося в морзі під час впізнання дитячого тіла, де ніхто, крім мене, не бачив, що на столі лежить не мій брат!

І тільки я твердо знала — мій малюк, мій маленький друг живий і потребує моєї допомоги.

Я врятую його — в будь-якому світі, від будь-якого ворога, за будь-яких обставин, будь-якою ціною. Навіть якщо ця ціна — моя свобода, моя любов і моє життя.