Нордау здобув всесвітню відомість завдяки своїм працям щодо політичних і економічних прогнозів розвитку суспільства на наступні 100 років. Найвідомішим його твором є «Виродження», у якому він зробив оригінальну спробу інтерпретувати «закат Європи». Він критикував з моральних позицій «дегенеративне мистецтво», породжене урбаністикою сучасної цивілізації. Поділяв ідеї Чезаре Ломброзо.
Нордау починає своє дослідження з медичних і соціологічних тлумачень чинників, що породили описуване ним явище виродження. Нордау говорить про повсюдне моральне розкладання, повалення моральних цінностей. Далі, на матеріалі творів провідних письменників, художників, композиторів і мислителів століття — Оскара Уайльда, Фрідріха Ніцше, Ріхарда Вагнера, Генрика Ібсена та ін. — автор показує їхню схильність до такого роду мистецтва, яке можна було б очікувати від людей із психічними захворюваннями (істериків, неврастеніків тощо). Водночас Нордау вказує на той факт, що їхні творіння є продуктом не лише особистим, а й суспільним: через спільну болісну атмосферу, в якій перебувала Європа в окреслений період, успіх такого роду мистецтва був забезпечений.
Ідеї, висловлені Максом Нордау, отримали надзвичайно широке поширення. Такі поняття, як виродження, дегенерація, були прийняті як серйозні медичні терміни. Поняття дегенеративного мистецтва згодом підхопили націонал-соціалісти.