— Нам треба одружитися! — вриваюся в кабінет боса, — не дивися на мене так хижо. Це вимушений шлюб! Фіктивний. Із суворим договором, де коханню не буде місця!
— Чернова, я все розумію, самотність ударила тобі в голову, от ти й намагаєшся влаштувати себе якнайшвидше. Але ні, дякую, можеш іти далі — до наступного кандидата.
— І цьому самовпевненому індикові я присягала в коханні?!
— Савво, якби було по-моєму…
— Згоден, — раптом перебиває, — я одружуся з тобою, Чернова!
***
Від кохання до ненависті — півкроку, але чи є шлях назад?
Нам із колишнім доведеться дізнатися, що виявиться сильнішим: старі образи чи знову спалахлі почуття.