Новий збірник есеїспанського письменника й критика Хорхе Карріона (нар. 1976) присвячено «квадрату, вершинами якого є видавництва, книгарні, приватні та державні бібліотеки». Як і в дебютних «Книгарнях», автор поєднує подорож і культурну історію в один наратив, щоб відправитися в «погоню за літературними топографіями». Він розслідує історію Віли Малапарте, гуляє Лондоном із письменником Яном Сінклером, розмовляє з Альберто Менгель (директором Національної бібліотеки Аргентини), згадуючи його попередника — Борхеса; веде полеміку про нові й букінистичні книгарні з есеїстом Луїджі Амарою; занурюється в божевільний ритм життя Маямі. Невтомний дослідник книжкової території, Карріон чуйно фіксує її зміни: цифровізацію і загрозу з боку маркетплейсів, нові формати крамниць, нове життя бібліотек, ренесанс книжкових просторів вражень у Південній Кореї та Японії. І, звісно, в черговий раз визнається в любові книжкам, книгарням і бібліотекам — не лише фізичним, а й вигаданим. Тим, що подарували нам відомі автори — Сервантес, Верн, Борхес — у своїх творах, і тим, що існують усередині кожного з нас.