Вигаданий Жучок

Жучок з’являється в твоєму житті раптово: повзе по подушці, готовий допомогти порадою в скрутну хвилину, підтримати, коли ти сумніваєшся в собі. Ташa першою його помітила, розповіла про нього Ані — і незабаром дівчатка зрозуміли: у них обох, та й у всіх навколо, є Жучок — у кожного свій.

Таша й Аня — найкращі подруги, хоча подружили їх незвичні й непрості обставини: обидві вони регулярно лежать у нейрохірургічному відділенні. Лежать разом із мамами, для яких це випробування ще важче, ніж для дітей.

І Таша, й Аня, і інші маленькі мешканці лікарні не сумують — інакше до них завітає Жучок Відчаю, який часто навідується до дорослих. З цим комахою жартувати погано: одного разу зустрівши, надовго не виженеш. Найкращий захист від його приходу — краплинка бешкету й бажання струснути нудний побут: розмалювати чи навчальний плакат, наклеїти на стелю пакетик чаю, влаштувати посиденьки з абрикосовою пастилою — неважливо. Важливо не відмовляти собі в маленьких, та все ж у задоволеннях, і жити так, ніби сюди, в нейрохірургію, ти потрапив випадково й ненадовго. У свої тринадцять-чотирнадцять Таша й Аня справляються з цим блискуче — допомагаючи заодно й оточенню, й рідним.

Повість Юлії Кузнєцової «Вигаданий Жучок» складається з коротких оповідань, що охоплюють найрізноманітніші моменти лікарняного життя. Тут є місце для радості й горя, веселощів і роздумів, заздрості й гордості — а головне, для дорослішання та внутрішнього зростання. Книга вже видавалася, але нинішнє перевидання супроводжується ілюстраціями Олеcі Гонсеровської — злегка сюрреалістичними й гротескними.

У 2009 році Юлія Кузнєцова отримала за «Вигаданий Жучок» премію «Заповітна мрія», а інші її книги, видані «КомпасГідом», — «Дім П», «Перша робота», «Де тато?» — полюбилися багатьом і багатьом читачам та критикам і також були відзначені нагородами, доводячи, що навіть найскладніші теми можна обговорювати з підлітками, нічого при цьому не нав’язуючи й не повчаючи (а десь навіть змушуючи розсміятися на весь голос).