Героїня роману «Вибір води» Кіра — із покоління ескапістів по 35 років, які тікають від минулого, від реальності й від самих себе та мандрують із країни в країну — лише б не повертатися додому. Атлантичний океан у Лісабоні й Тихий океан у Владивостоці, Гранд-канал Венеції та фіорди Норвегії, Балтійське море в Латвії й Північне море в Голландії, річки Німеччини, Англії, Іспанії — Кіра об’їздила 24 країни з рюкзаком за плечима, повним кістками тварин, рибою та птахами.
…Але жодна вода їх не прийняла. У черговій спробі здійснити ритуал і віддати кості воді — на озері Бохинь у Словенії — Кіра, обходячи озеро колом, розплутує наслідки дитячої травми, далі сперечається з батьком, смерть якого вона так і не змогла прийняти, переосмислює події свого минулого життя і йде стежками свого роду, що виріс на Волзі.
«Ця книга — антологія води. Тут так багато озер, річок, морів. Ця книга про те, що тебе будить раніше за світанок. Звук? Текст? Доля? Ця книга про те, що за тобою завжди хтось іде. “Якби я з дитинства складала всі обгризені кістки в мішок, не змогла б унести його на плечах — ціле стадо риб, звірів і птахів”. Твоє особисте стадо — гріхів чи любові, маленьких днів життя — йде за тобою. Ця книга про те, як світло струшує звук. Про те, що біле — це замерзла зелень. Про те, що життя неминуче». Дмитро Воденников