— Роман Юрійович? — Відчинивши двері, я бачу за ними боса мого чоловіка.
— А Антона немає вдома.
— Знаю, — відповідає він. — Я не до нього. До тебе.
І каже те, від чого в мене перед очима все пливе: — Антон уже п’ять років живе другою сім’єю. З моєю дочкою.
Треба з цим щось робити. Кохання з першого погляду й першого курсу, тринадцять років разом, чудовий син… Я думала, що в нас із чоловіком усе добре. Поки напередодні річниці не дізналася, що в нього… останні кілька років є… друга сім’я.