— Що за дурницю я почув, Юлю? — прорычав Женя, зробивши крок до мене.
Я — крок назад.
— Який нафіг дитина? — ще крок.
— А-а. Ти про це, — відступила теж. — Моя дитина. Я вагітна. Від тебе.
— Брешеш! — Азанов рвався зробити ще крок. Він навіть подався своїм красивим, накачаним тілом уперед, але ніби наштовхнувся на невидиму стіну — зупинився.
— Думай що хочеш.
— Ми ж захищалися!
— Ти дорослий чоловік і маєш знати, що стовідсоткової гарантії від вагітності не існує.
Мені теж шкода, що так вийшло. Я не планувала вагітніти зараз. Але в процесі брали участь двоє, і приховувати я це вважаю неправильним. Зрештою, я ні на що не претендую і ні на що не сподіваюся.
— Який термін? — Ладно, не важливо, — не став загинати пальці. — Скільки тобі потрібно грошей… щоб вирішити проблему?
*Одна випадкова ніч — і як наслідок я вагітна. Батько моєї майбутньої дитини нам не потрібен. Нічого — ми впораємося.