Ліла не нарікала на долю—навіть коли замість університетських лав опинилася на панелі. Вона стійко зносила всі випробування і вірила, що колись доля усміхнеться їй...
Каріна не могла відмовити ні в чиєму прохання. Туга й біль інших приносили їй страждання, а порятунок від власних бід вона шукала в допомозі іншим...
Вероніка боялася повірити в те, що найкраща подруга Марина зламала їй життя. Але як би тяжко не було, Вероніка сподівалася, що щастя можливе й для неї...
Долі людей інколи йдуть паралельно, інколи перетинаються, а інколи з’єднуються. Євгенія Михайлова показує, як важливо пам’ятати: одна людина може змінити безліч доль. Герої її гостросюжетних оповідань—це люди, здатні на кохання й співчуття, відданість і вірність, чесність і самовідданість. Бо будь-який біль минає, а щастя стає нагородою за страждання...