Роман Олександра Проханова «Золоте час» подібний до його попередніх романів: вихоплений із жару сьогоднішнього політичного й ідеологічного життя, він розжарений, його важко брати руками — він палить. Книга розповідає про нещодавні події, що потрясли основи російської держави: про Болотну площу, про натовпи, які рухалися на Кремль, про трагічну сутичку, у якій могли загинути мільйони людей, а разом із ними — і російська держава. Це роман про «героїв» Болотної, роман про лідера, який переживає перетворення, долає духовну слабкість і стає переможцем у жорстокій сутичці. У центрі — ідеолог, носій російських сенсів, проповідник російської держави, російської перемоги. Хоча багато героїв нагадують персонажів нинішньої політичної драми, не слід шукати серед них прямих прототипів. У книзі все істинне й умовне, абсолютно правдоподібне й водночас вигадане. Пряма аналогія між персонажами Болотної площі, Кремля чи ідеологічних осередків і реальними фігурами, які мають імена та прізвища, була б спрощенням.