Усі нормальні люди бояться смерті: матеріалістів лякає небуття, ідеалістів — відсутність надійної гарантії потрапляння в рай. А комусь навіть страх смерті заважає жити… Як учив Епікур: «Не бійся смерті: доки ти живий — її немає, коли вона прийде — тебе не буде». Головний герой повісті не з тих простаків, яких утішає подібна софістика, але й не з панікерів. Проте він уже в тому віці, коли близькість смерті змушує замислитися, чого досяг у житті й що залишить після себе. Він не перший, хто розуміє, що по суті — нічого… Це когось засмутить, але стаються події, які змушують по-новому глянути і на власне коротке життя, і на тисячолітню історію людства. Містить нецензурну лайку.