Я — Гвеневра Авейро, безневинна побутова магиня, і саме мене вирішили відправити битися з таємничим чудовиськом, що оселилося в Такрежійському лісі! А все чому? Та тому що з моїм другом не повезло: язик без кісток, голова без мізків, а інстинкт самозбереження — начисто відсутній. І ж він посварився з шкідливим професором, а карають — обох. Хіба це справедливо? Але літня практика раз і назавжди доведе: справедливості не було й ніколи не буде. Її вигадали, як і совість у некромантів. принаймні, в одного конкретного, що з’явився слідом за нами в Рівнограді, ні совісті, ні стриманості… нічого зайвого! А ще він не приймає відмов і, здається, якось пов’язаний із лісовим чудовиськом…