Усе своє життя Альма тікає від важких спогадів, від людей і від самої себе. Та смерть батька змушує її на три короткі дні повернутися в Трієст — місто дитинства й юності. Він залишив їй коментар, післямову, щось більше, ніж просто спадщину. У цій подорожі Альма згадує еклектичну мозаїку свого минулого: бабусю й дідуся — інтелігентів, носіїв австро-угорської культури; маму, яка допомагала людям із психічними розладами разом із реформатором Франко Базальєєю; батька, який входив у вузьке коло маршала Тіто; і Вілі, сина сербських друзів родини. Найбільше Альма боїться зустрічі з ним — колишнім другом, коханцем, а тепер ворогом. Але побачення з Вілі неминуче: саме він передасть їй прощальне послання батька. Федеріка Мандзон майстерно досліджує теми ідентичності, пам’яті та історії на тлі болісного переходу від єдиної Югославії до утворення Сербської та Хорватської республік. Трієст із його унікальною атмосферою прикордонного міста стає відправною точкою для роздумів про те, як зібрати розрізнені частини душі воєдино й знайти свій шлях додому.