Візьми мене в борг

— Будь ласка, дайте мені ще час! Я зроблю все, що ви попросите! Тиждень — і я все поверну! Самі ридаю, прошу відстрочити, але розумію: у мене нічого немає. Ні копійки. Вони були, але…— Час вийшов, — дивиться зверху на мене крижаним поглядом. Розтоптує мене в пух і прах.

— Завтра ти втратиш клініку. А твоя вагітна сестра…

— Стій! — перебиваю. — Прошу, не чіпай їх! Вони ні в чому не винні! Це справжній крик відчаю. Бо я більше не знаю, що робити. Тому йду на безрозсудство. Хапаюся за останню соломинку надії.

— Візьміть мене… — видихаю. — У борг.