Моє особисте знайомство з В. Г. Бєлінським почалося в Петербурзі влітку 1843 року, але його ім’я я дізнався значно раніше. Майже одразу після виходу його перших критичних статей у «Мові» та «Телескопі» (1836–1839) в Петербурзі почали поширюватися розмови про нього як про людину надзвичайно живу й запальну, яка ні перед чим не зупинялася й сміливо йшла в атаку на «всіх» — звісно, в межах літературного світу.