Недільна меса в Толедо

«Жодна інша моя повість не тривожила мене так і не боліла, поки я писала її, простежуючи слідом за нашою з Борисом поїздкою до Іспанії. Надто близько до історії мого роду, до переслідувань і багать інквізиції опинилися найневинніші “туристичні враження”, з якими ми зазвичай стикаємося, прямуючи протоптаними маршрутами путівників і туристичних сайтів. Так дивно: уперше опинившись у країні, зовсім не відчувати себе туристом і пристрасно вбирати прикмети життя ніби зовсім чужої країни — споріднені риси в обличчях випадкових людей, вдихати тугу давніх, давно вивітрених доль мого народу.
П’ятсот років вигнання… Довга історія повернення. Довга дорога безповороту.»

У більшості іспанських жінок чудові, налиті стегна. В іспанки можуть бути витончені ступні та кисті рук, тонка талія, тендітні плечі, скромні груди — але стегна обов’язково є і — будьте певні! — стегна гарного наповнення. Це вам не шости, на яких рухаються на подіумах манекенниці, це — справжнє жіноче тіло. Дивіться Веласкеса.

Два тижні ми тинялися провінціями Іспанії — Севільєю, Кордовою, Гранадою, Кастилією та Каталонією — і весь цей час — на вулицях, у тавернах і барах, на автобусних станціях і вокзалах, у коридорах готелів — перед нашими очима проходили, пливли й гарцювали тварини різних розмірів, але з характерними обрисами чистокровних андалузьких кобил.

У цьому визначенні немає нічого образливого. У мене й самої таку статуру, бо мої предки походять з Іспанії, та й сама я схожа на всіх іспанок разом узятих.

Наприклад, у недавній поїздці Америкою мене приймали за своїх — усіх «латиноамериканців». Водій таксі в Далласі, почувши, що я не говорю англійською (я одразу оголошую кожному американському таксистові, що не говорю англійською, щоб не приставали з розмовами), кивнув і по-родинному перейшов на іспанську.

— Я не говорю по-іспанськи, — збентежено додала я.

Він уважно подивився на мене в дзеркальце.

— Сеньйора не говорить по-іспанськи?! — запитав він. — А якою мовою говорить сеньйора?

— По-російськи, — відповіла я, відчуваючи себе шахрайкою. Він ще недовірливіше вдивився в мене в дзеркальце. Помовчав.

— Я вперше бачу, щоб іспанська сеньйора не говорила по-іспанськи, — нарешті рішуче сказав він.