Основою роману «Воскресіння» стало реальне судове діло — молодий аристократ, який колись був винен у спокусі дівчини-селянки, вихованої в панському домі, тепер як присяжний засідач має вирішувати в суді її долю. Історія головних героїв роману — Катюші Маслової та князя Нехлюдова, їхнє духовне пробудження й моральне відродження — «воскресіння» — дозволили Л. Н. Толстому провести перед читачем цілу низку облич, що належать до різних соціальних сфер: від петербурзьких придворних покоїв і розкішних особняків до бідних сіл і пересильних тюрем. У романі автор безжально критикує й викриває
суспільні інститути й підвалини — державну владу, суд, церкву, привілеї дворянства, земельну власність, владу грошей, тюрми, проституцію. Роман «Воскресіння» став останнім великим твором Л. Н. Толстого.
«Воскресіння» — шедевр пізньої творчості Лева Толстого.
Історія аристократа, втомленого світським життям і розвагами, який переживає раптове духовне прозріння під час трагічної зустрічі з цинічною «жрицею кохання», яку він колись сам штовхнув на цей сумний шлях.
Історія болісної, виснажливої переоцінки цінностей і тривалого важкого очищення…