Основою роману «Воскресіння» стало реальне судове діло: молодий аристократ, який свого часу був винний у спокушанні дівчини-селянки, вихованої в панському домі, має тепер як присяжний засідатель вирішувати в суді її долю. Історія головних героїв роману — Катюші Маслової та князя Нехлюдова, їх духовне пробудження та моральне відродження — «воскресіння» — дозволили Л. Н. Толстому провести перед читачем цілу низку облич, що належать до різних соціальних сфер: від петербурзьких придворних покоїв і розкішних маєтків до бідних сіл і пересильних тюрем. У романі автор безжально критикує та викриває
суспільні інституції й устої — державну владу, суд, церкву, привілеї дворянства, земельну власність, владу грошей, тюрми, проституцію. Роман «Воскресіння» став останнім великим твором Л. Н. Толстого.
«Воскресіння» — шедевр пізньої творчості Лева Толстого.
Історія аристократа, втомленого від світського життя й розваг, який переживає раптове духовне прозріння під час трагічної зустрічі з цинічною «жрицею кохання», що стала саме його винуватою дорогою.
Історія хворобливої, болісної переоцінки цінностей і довгого складного очищення…