У своєму останньому романі Толстой торкнувся вічних моральних питань: справедливості, чесноти, сенсу життя та щастя. Князь Нехлюдов, присяжний на суді, впізнавши в підсудній Масловій Каті — покоївку, спокушену й покинуту ним, вирішує спокутувати свою провину перед нею.
У голові князя вирують праведні думки: розповісти своїй нареченій, яким негідником він є, попросити пробачення у Каті, зізнатися всім у своєму справжньому обличчі…