Вісім гір

Життя розкидало П’єтро Ґуасті найрізноманітнішими містами, але доля знову й знову повертала його сюди — у загублене серед італійських гір село Ґрана, що стоїть на відгалуженні однієї з долин. Цими звивистими стежками він ще дитиною піднімався вслід за батьком, видирався на льодовики й перекидався через хребти. Тут він бігав із матір’ю луками, встеленими соковитою зеленою травою та прикрашеними чудовими квітами, і гойдав ногами на краю запаморочливо високих уступів. Тут він ночував у наметі під відкритим небом або в притулках, що тонули в густому вечірньому тумані. Тут він знайшов друга, з яким можна підкорити будь-яку вершину. Саме тут, біля цих схилів, сталася трагедія, яку неможливо забути. Він виріс у цих горах, став тут тим, ким він є. Ці камені пам’ятають безліч історій. І прийшов час їх розповісти.