Після Великого потопу світ змінився назавжди. Ми, «врани», втратили дім, а кілька сотень зим були безправними гостями на чужому континенті, який нині живі ділять не лише з прибульцями-двуликими, а й із мертвяками, що заполонили Північ. Я прийняла свою долю, стала крадійкою, зуміла пристосуватися до цього способу життя, звикла до ситого й злагодженого існування. Але одного разу я викрала річ, не знаючи, що буденний шматок темного каменю принесе стільки бід. І тепер ланцюг похмурих подій лежить і на моїй совісті.
А що, якщо Тьма слідом поглине останнє пристанище живих?