Ворон. Культурна історія

Ворон — один із ключових образів для європейської символіки та культури. Ворона шанували ще в глибоку давнину. Згідно з античною міфологією за марнославство його покарали боги, і його біле пір’я змінилося на чорне. Кельти та германці вважали, що чорний птах є вісником богів. Християнське Середньовіччя бачило у воронові втілення сил зла й оголосило йому війну, а Церква навіть почала просувати інший образ птаха — орла. Так закріпився негативний образ ворона в казках, байках і поезії, що ґрунтується на страху та відразі. Навіть сьогодні на символічному рівні він лишається віщуном поганих новин і мешканцем цвинтарів. Та все ж у науковому середовищі чорний птах поступово бере реванш: його когнітивні здібності вражають — ворони грають і розмовляють. За словами Пасyтуро, «ворон здатен провести кого завгодно: тварин, людей, богів. Іноді впоратися з ним не під силу навіть історикові». Саме аналіз численних культурних метаморфоз образу ворона, його впливу на світову культуру та сотням сюжетів, пов’язаних із ним — від античних міфів до сучасного кінематографа — і присвячена ця книга Мішеля Пастуро.