Всупереч його правилам

— Ти що, оглух?! Я з тобою нікуди не піду! — я спробувала відштовхнути його, але моїх силок не вистачило, щоб зрушити з місця цю брилу.

— Та чому? — брови над нахабними темно-синіми очима нерозуміло вигнулися дугою.

— Бо кожного разу, коли ми стикаємося, я наїдаю собі проблем. З мене досить! — остання фраза, як би я не намагалася стримуватися, прозвучала здавленим схлипом.

Демід роздратовано хитнув головою:

— Між іншим, минулого разу я дуже чітко позначив свою позицію й запевнив твого боса, що причина мого відмовлення працювати з ним не в тобі.

— Супер! — тепер я перейшла на сарказм, розтягнувши отруйну посмішку. — Тільки звільнення мені це не завадило. Я не хочу втрачати роботу після кожної нашої зустрічі. Ти мені надто дорого обходишся!

— Може, я цього й вартий?..