Хвилі

«Хвилі» вважаються найдивнішою та найекспериментальнішою роботою Вірджинії Вулф, що стирає межі між прозою й поезією. У серії взаємопов’язаних монологів розповідаються про проникливі особисті історії шістьох друзів, перемежовані захопливими описами морського узбережжя.

Багата поетична мова роману максимально точно відображає внутрішнє життя героїв: їхні прагнення, успіхи, жалкування та розчарування. Кожен окремо й усі разом вони ставлять питання про важливість минулого й теперішнього та про сенс самої істотності життя.