Вовки дивляться в ліс

«Хто б міг подумати, що капітан-лейтенант Нікіта Закатов вважає, ніби він приносить людям лише нещастя? Через нього страждають і кохана жінка, і нелюбимий шлюб. Єдиний друг засланий через його провину до Іркутської губернії, і Нікіта без кінця переноситься думками в Сибір… А там, у тайзі, киплять не на жарт пристрасті. У каторзі Устиня гаряче закохується в засланого студента Михайла Іверзнєва. Але Устиня всім серцем любить чоловіка: разом із Єфімом їй байдуже й кайдани, й важка праця, й сибірські морози. Та ревнощі й обман забивають клин за клином у їхнє кохання. Зовсім втрачаючи голову, Єфім вирішує назавжди залишити за спиною й Устиню, і ненависну каторгу».