Вовк 2012

Питання знову й знову копошилися в голові, як мурахи в мурашнику, тоді як рука ворушила в каміні палаючі, згорілі й лише розгоряні етапи всього мого життя. Мені тридцять років. У будинку — ні гостей, ні веселощів, ні шуму, що підіймає настрій, ні святкового столу з метушливою красунею-жінкою, ні дітей, яких і не злічити. П’ятнадцять кілограмів макулатури — по кілограму за рік — ось мої діти. З великим задоволенням я знищував п’ятнадцять років власного життя! Про подальші події читайте в повісті Адама Майка — «Вовк!»