Роман — непростий за формою, але захопливий за змістом, багатоголосою історією «землі обітованої», ніби розказаною самим народом. Роман вражає мальовничим розмахом і незвичним побудуванням сюжету. Волхиткою називають відьму, яка перетворилася на вовчицю. Два головні полюси роману — протистояння душі-цариці й душі-вовчиці. Тут химерно переплітаються і весела казка далеких часів, і сьогоденна жорстка дійсність, і те, що Ф. М. Достоєвський називав фантастичним реалізмом. Роман змушує замислитися про збереження Землі, про чистоту душі, про відповідальність людини за все живе. Окремо звертає на себе увагу мова роману — самобутня, яскрава, з корінням у російський фольклор.