У воротах твоїх

Ця повість — перша. Перша на новому шляху, на важкому шляху еміграції. Переїхавши в Єрусалим, я так довго мовчала, що часом здавалося: нічого більше не напишу… аж поки одного разу сліпуче сонячне світло не згуснуло в картину... іншу… Поки в ній не стали виникати обличчя, різко, до сліз, посиніло небо, і вся моя істота здригнулася в першій спробі вивергнути хоча б кілька слів. Вона невелика — ця перша повість на новій землі, — важка і цілком необхідна, щоб зрозуміти, що тоді зі мною відбувалося: ламання голосу, ламання життя, ламання стилю — у Твоїх воротах, Єрусалиме.