— Хто це? — Женька тикá пальчиком у екран, з якого ніяк не зникає обличчя її батька. — Це просто дядько, — тихо кажу я і швидко підводжу очі вгору, щоб не дати сльозам потекти. — Кажуть, він буде нашим мером. Мер — це той, хто керує містом. А ще він твій батько, який відмовився від тебе ще до того, як ти встигла народитися. Це чоловік, що викинув мене з нашого дому ні з чим через три місяці після весілля й пригрозив зіпсувати мені життя, якщо я ще колись наважуся потрапити йому на очі.