Закохана в зірки

— Це ж жарт? — уточнила я, розглядаючи темноволосого красеня, який так раптово увірвався в мою квартиру.

— Ні, — він похитав головою. — Ти остання з роду галхонів, і саме тобі належить відродити наш світ.

Мимоволі мій погляд зупинився на інших «гостях». Вони стояли, притискаючи долоні до серця й низько схиливши голови.

— Піддані віддають пошану своїй принцесі, — пояснив чоловік.

— А ви тоді чому так себе ведете? Де належна повага до «правлячої особи»?

— А ми з тобою рівні. Я спадкоємець роду старійшин, і саме мені незабаром судилося стати твоїм чоловіком.

Від подібної заяви я отетеріла й хрипко видушила:

— Знаєте, я тут подумала, мені наче й на Землі непогано живеться.

Відповіддю був вбивчий погляд…