—Ти сьогодні якась інша.
Чоловік, який приїхав посидіти з нашим сином, дивиться на мене тим поглядом, який я вже забула.
Як давно в його очах плескалося захоплення! Здається, відтоді минула ціла вічність.
—Я звичайна, — знизую плечима. — Ти ж сам це казав, перш ніж піти до цієї твоєї… Ліли, або як її там?
«Вона не така, як усі… А ти… ти звичайна, Катю».
Саме ця причина лежала в основі його зрад.
—Ні, Кать… — морщиться Ілля. — Ти не звичайна. Я це зрозумів давно. А зараз ти взагалі стала іншою.
І знову ловлю в його погляді нотки захоплення, від яких хочеться закритися.
А далі починається справжня облога. І я в цьому всьому — справжня фортеця.
Бо мій колишній чоловік раптом вирішив, що він… знову закохався в дружину.