Одинадцятирічний принц за одну мить позбавляється всього: слуг, батьків, захисту — і лишається сам на сам із натовпом, який його ненавидить.
Бути одинадцятирічним принцом — це жити в рідкісній привілеї: десятки слуг вгадують бажання, найкращі наставники навчають усьому, а люди навколо захоплюються тобою просто за право народитися в короні. Але що, якщо поряд більше немає ні двору, ні охорони, ні навіть сім’ї? Якщо довкола — лише лють народу проти аристократів загалом і проти тебе зокрема? Тоді доводиться виживати: тікати, обманювати, ховати гордість і вчитися бути іншим. І все ж важливо пам’ятати: країна важливіша за особисті втрати. Ні вік, ні чужа ненависть не скасовують обов’язку, від якого не сховатися.