Любов — вірність? Любов — зрада? Любов — безумство? Любов — найкраще, що є на світі?
У своєму новому романі «Смак близькості» Святослав Тараховський із властивою йому іронією випробовує героїв у фарсових, часом навіть лякаючих, а інколи й відчайдушних ситуаціях, щоб відповісти на питання: що є сучасною любов’ю, що означають у ній слова, благородні наміри й дивні вчинки…
«Секрет-ізюміна полягає в тому, що в кожному своєму вчинку, русі, навіть у півслові донжуан абсолютно щирий. Він свято вірить у те, що говорить жінці. І поводиться з нею так, що навіть найпорядніша дама не може — от не може, і все тут! — залишитися байдужою, вона підкоряється, падає, влітає в гріх, жахаєється потім власної дурості, намагається її забути й лише інколи згадує про неї з легкою поблажливою усмішкою…»