Вишневий сад

"Любов Андріївна жила за кордоном п’ять років—не знаю, якою вона тепер стала… Вона хороша людина. Легка, проста. Пам’ятаю, коли я був хлопчиком років із п’ятнадцять, мій покійний батько — тоді він тут, у селі, в крамниці торгував — вдарив мене по обличчю кулаком, кров пішла з носа… Тоді ми разом прийшли у двір з якоїсь причини, і він був п’яний. Любов Андріївна — як зараз пам’ятаю — ще зовсім молода, така худенька, підвела мене до рукомийника, в цій самій кімнаті, у дитячій. «Не плач, каже, чоловічку, до весілля загоїться…»

Для старшого шкільного віку.