Навесні

«Коли стемніло і в кімнатах запалили вогонь, він дістав з-під ліжка товсті непромокальні чоботи й став їх надягати. Від води шкіра стискалася й твердла, чобіт важко входив на ногу, і з гримасою злості та огиди Павло притупнув ногою. Потім, наче ослаб від зробленого зусилля або згадав щось важливе, що не можна забути ні на хвилину, він безсило кинув руки на ліжко, зігнувся так, що голова ввійшла в плечі, як у хворого або старика, й замислився…»