Мабуть, диявол

Чи можливо самому загасити пожежі в голові? Соне двадцять один, вона живе сама в маленькій кімнаті в московській комуналці. Хоча вона замкнена й не дуже товариська, ставиться до себе з іронією. Після вступу до школи літературного майстерства вона зближується з професором, і її життя перетворюється на низку змазаних, похмурих подій. Як вибратися з травмівних стосунків і знайти шлях до себе? Це історія про емоційну залежність, тривоги та самознищення. Що штовхає героїню стерти власну особистість? Ймовірно, диявол. «Ймовірно, диявол» — дебютний роман-автофікшн Софії Асташової, випускниці курсів CWS (Creative writing school) і WLAG (Write like a girl).

«Фізіологічний і тому не надто приємний текст про насильство — емоційну пастку, в яку легко потрапити, коли тобі двадцять, і ти думаєш про кохання як про річ, яку потрібно заслужити, вимолити й вимучити. Текст, у якому немає щастя й виходу, і тому в ньому душно — хочеться розбити вікно і попросити героїню дихати якнайчастіше, а тоді взяти ноги в руки й бігти. Прочитайте і ніколи не падайте в цю прірву».
— Ксенія Буржська, письменниця.