Поверни мою душу

— Та чорт, — видихнула я, коли Пашка зупинився біля будинку.

— Що? — не розчула мій лже-наречений.

Я не відповіла, розглядаючи людей.

Що тут сказати. Батьки колишнього не змінилися. Ті самі усмішки, наклеєні на обличчях і ні про що не говорять, ті самі зверхні погляди...

Гучно проковтнувши, я дивилася на Андрія, який вийшов з дому. П’ять років минуло... п’ять років...

— Ну що, підемо знайомитися? — усміхався Паша.

— А я з ними вже знайома, — видихнула я.

Так і знала, що не варто було погоджуватися на цей фарс.

Тиждень під одним дахом із колишнім — та ще й у ролі нареченої його молодшого брата. Кінець!

❀❀❀❀❀

#герої_з_юмором #скелети_в_шафі_в_кожного #колишні_під_одним_дахом