«— Що ти робиш?» — прошипіла я, вивчаючи його незворушний профіль.
«— Забираю своє», — коротко відповів він і, ковзнувши поглядом по моєму обличчю, запитав:
«Віка, ти справді повірила, що так просто від мене сховаєшся?»
«Своє?» — я проігнорувала його питання.
«Тебе, Віка, тебе…»
* * *
Такий жорстокий і притягальний, що я сама дозволила зламати мої крила й вторгнутися в моє серце.
Тобі хотілося приручити, а потім зрадити й лишити одну серед уламків НАС.
Чи зможу я пробачити й дати другий шанс?.. Перш за все — собі.
Від автора: Дуже відверто, гаряче й жорстоко. Розбиваючи рожеві окуляри зсередини… ХЕ