Верхні та нижні

Повне занурення в епоху Великого перелому: автор тонко й переконливо відтворює повсякденність і уклад життя того часу Першої світової війни та революції, що настала після неї.

Перед читачем — співуча, виразна мова, яка повертає відчуття «Війни і миру», але в інших історичних обставинах.

Це художній вимисел, що спирається на документальну основу, де слово дано кожному: тут немає ні безумовно правих, ні однозначно винних. Можливо, тому Галина Калинкіна називає книгу романом-звільненням (романом-оправданням).

Галина Калинкіна — прозаїк, критик, есеїст.

Її романи «Лист лавровый в пищу не употребляется» та «Голое поле» входили до лонг-листів премій «Большая книга» і «Ясная Поляна».

У Москві, в Преображенській слободі, й сьогодні стоїть будинок фабриканта-старообрядця. Сімейна хроніка в романі «Верхние и нижние» придумана авторкою, але спирається на реальні деталі життя московського купецького роду. Домочадці та їхні близькі поділені на «верхніх» і «нижніх», на «барабанщиків», «лялькарів», «законників» і «спадкоємців». Усі вони намагаються втримати свої мрії та вберегти дім у реальності війни 1914 року й революції, що вибухнула слідом за нею. Одні приймають зміни, інші чекають «остаточного жаху», щоб виїхати…

Галина Калинкіна обирає прошарок людей, яких письменники-колеги сучасного періоду майже не помічали. Звичайні російські містяни початку ХХ століття на тлі революцій, Першої світової та Громадянської війни. Але за таких потрясінь не буває просто «тла» і статистів — кожен герой «Верхних и нижних» так чи інакше втягується у велику історію (Роман Сенчин).

Росію напередодні революції — її людей, їхній побут і те, як із буднів виростає величезна й страшна історія — ми й досі бачимо не до кінця. Побачити це допомагає автор, підносячи до років великого зламу уважне збільшувальне скло (Ольга Балла).